Коли я покинула роботу в банку через моббінг, моя ситуація стала безнадійною. Мені здавалося, що я впала на саме дно. Я втратила роботу, була тяжко хвора і нездатна шукати нову роботу, щоб знову почати працювати. Крім того, мої заощадження закінчилися дуже швидко.

Проте, мої нездужання вже не приводили мене в жах так сильно, як раніше, тому що кожного ранку я прокидалася з новою надією. Я дуже хотіла жити, бути здоровою і знову нормально працювати.  Я почала ретельно молитися, і просити про одужання. Я дізналася, що Бог – це самий кращий лікар і тільки Він може мені допомогти. Я сказала собі, що буду так довго просити Бога, поки Він не почує мою молитву і не прийде до мене на допомогу.

Під час хвороби я часто читала Святе Письмо, яке було для мене духовною їжею. Багаторазово я думала про чудеса зцілення, які зробив Ісус. Крім того, я читала слова Ісуса, в яких Він мене запевняє в Його величезній Любові до мене. Я вірила, що Бог може зробити все. З іншого боку, я була впевнена, що рано чи пізно моє зцілення настане, бо я не знайшла в Євангелії жодної ситуації, щоб Ісус відмовив кому не-будь у зціленні.

Отже, я просила у Бога сили, щоб пережити кожен наступний день, а потім увечері я дякувала йому за те, що Він мені допоміг витримати всі мої нездужання. Крім того, я дякувала Йому за мої хвороби.

***

Але Бог мовчав. Тоді я почала роздумувати і питати себе, чому Ісус не відповідає на мої молитви. Незабаром, під час читання фрагменту Євангелія, мені прийшла в голову думка, що мої гріхи – це і є найбільша  перешкода на шляху до зцілення. Бог не вислуховує мої молитви, тому що мій гріх відділяє мене від Нього. 

Тому я пішла на сповідь і покаялася у всіх гріхах, які я зробила у своєму житті. В той самий день я прийняла Святе Причастя і незабаром я помітила, що у мене з’явилося більше сил і відваги, а деякі фізичні нездужання помітно зменшилися.

Відтоді я почала регулярно, майже щодня, брати участь в Євхаристії і приймати Святе Причастя. Завжди після участі в Євхаристії, я відчувала себе сильнішою, більш відважною і більш здоровою.   

Неодноразово бувало так, що мені треба було їхати в костел на таксі, тому що я не могла дістатися до нього власними силами. Однак, після прийняття Святого причастя, я відчувала себе набагато краще і могла самостійно повертатися додому на автобусі і виконувати навіть різні звичайні справи. 

Кожного наступного ранку я знову відчувала себе дуже погано, але Святе Причастя, яке я брала щодня з самого ранку, відчутно полегшувало мої страждання. Коли тривога і панічний страх посилювалися, я приступала до Таїнства сповіді 2-3 рази на місяць або кожного тижня, і тоді я знову відчувала полегшення. Бувало й так, що наступало покращення мого здоров’я на короткий час, але хвороба знову поверталася.

Таким чином, все відбувалося в моєму житті в ритму від однієї Євхаристії до наступної, від однієї сповіді до наступної. Завдяки чому я змогла витримати всі труднощі в моєму житті.

***

Під час моїх хвороб я побачила багато свідчень про чудесні зцілення. В одному свідченні хтось написав, що коли ми просимо Бога про зцілення, ми повинні Йому «щось» дати. Я почала роздумувати: «Що я можу дати Тобі, Боже мій? Бо у мене так небагато.»

Але Бог у своїй доброті відкрив очі моєї душі, щоб я могла побачити, яка я «велика багачка» і які «багатства» у мене є: ненависть до ворогів, упередження, зарозумілість, презирство, ворожість, нелюбов, честолюбство, жага хорошої роботи, великих заробітних плат, жага кар’єри, бажання, щоб бути поважною людиною і ін. Тоді я вирішила відмовитися від свого колишнього стилю життя, пожалкувати про свої гріхи та вину, і просити Бога, щоб Він забрав від мене всі мої погані схильності і звички. Це був час моєї духовної зміни.

У глибині душі я відчула, що повинна любити і хвалити Бога. Відтоді молитва обожнення супроводжувала мене невпинно. Одного разу мені прийшла в голову думка, що я не повинна забувати в молитві і про всіх інших хворих.

***

Одного дня стан мого здоров’я різко погіршився. Раптово у мене почалися сильні болі. Мені здавалося, що всі мої м’язи «відмовилися від покори» і перестали працювати.  Я з важкістю могла рухатися, мої ноги стали настільки важкими, що я не могла спуститися сходами і потім піднятися на п’ятий поверх (я поселилася на нову квартиру і в моєму будинку не працював ліфт). Моє тіло твердне, посилилися болі в спині, шиї та плечах. З новою силою мучили мене панічні атаки страху. Це були найбільші страждання за весь час хвороб.

«- Тільки Ти, Ісус, знаєш, що в мене болить і що мене мучить, я хочу покладатися на Тебе. Допоможи мені, я прошу Тебе! – Я тоді сказала Йому

– Адже Ти приходиш на допомогу людині навіть через інших людей. Я прошу тебе: постав на моєму шляху людей, через яких Ти мені допоможеш!»

В той же самий день я прийняла Ісуса Христа, як мого єдиного Господа і Спасителя. Я віддала Йому кожну сферу мого життя. В глибині серця і душі я сказала Йому «Так» і погодилася на Його повну присутність в моєму житті. Я попросила Його, щоб Він повністю розпорядився мною і моїм життям, змінив моє життя і допоміг мені виконати Його волю. Я погодилася на все, що Він хоче зробити зі мною. Я повністю поклалася на Ісуса Христа і віддала Йому своє життя без всяких умов. Я сказала Йому тоді: «- Нехай буде Воля Твоя в моєму житті і в усіх моїх справах.»

Це був травневий ранок…

В той день, як завжди, я пішла до ранкової меси. Після закінчення Євхаристії, я залишилася у костьолі на якийсь час, щоб помолитися. Костел вже спорожнів, а я ще сиділа і тихо молилася. Раптово я відчула, що хтось сів біля мене. Я подивилася вправо і побачила невідому мені жінку середнього віку.

– Бог вислухав ваші молитви. Все буде добре…- сказала жінка

– Звідки ви знаєте про мене? – Я запитала з подивом.

– А чи чули ви про Святого Духа? – Вона запитала, а потім вручила мені листок з номером телефону і відразу швидко вийшла з костьолу.

В цей же день я подзвонила за номером телефону, який дала мені ця жінка. Людина, з якою я говорила по телефону, почав з тієї пори молитися за моє здоров’я. Він порадив мені прийняти таїнство Соборування. Після духовного приготування, яке тривало кілька днів, соборував мене нині вже померлий священик Теофіл Херманн. Я пам’ятаю, що після закінчення Соборування священик сказав мені:

– Дякуйте Божій Матері за Її заступництво у Бога.

Після прийняття таїнства я помітила, що зі мною щось відбувається. Просто Бог почав процес мого зцілення! Перші ознаки зцілення були вже помітні через два-три дні. Бог почав рятувати мене від страхів і поступово я перестала боятися ходіння, переходу через вулицю і поїздок на автобусі. Я відчула, що м’язи ніг помітно зміцнили і я могла нормально ходити і сідати на автобус.

З тих пір я вирішила щодня брати участь у Святій Месі і приймати Ісуса Христа в Святому Причасті, яке (про це вже писала раніше) явно полегшувало симптоми моїх хвороб. Я робила так щодня протягом декількох наступних років. Одного разу, під час Святої Меси, я була зцілена від глибокої печалі.

***

Таким чином, Ісус почав процес мого зцілення від хвороб, яких було в мене дуже багато. Цей процес тривав кілька років. Це було можливо в Католицькій Церкві через її святі таїнства, через молитовні прохання багатьох молитовних груп, особисту молитву, щоденні читання Священного Писання й роздуми над його текстами.

Під час цього процесу деякі симптоми проходили, а потім знову поверталися з новою силою. Тому мені треба було вчитися терпінню і стійкості, щоб витримати всі хвороби.

Відразу ж після того, як Ісус почав процес мого зцілення, я могла знову працювати і в моєму житті все стало добре складатися.

Тепер я живу і працюю нормально. Я вже не страждаю від хвороб, які мучили мене так довго, я лікарі більше не підтверджували захворювання м’язів – міастенію Гербес.

Ісус Христос, живий і присутній в Євхаристії, зробив диво і в моєму житті. Він подарував мені нове життя! У Ісуса Христа я знайшла все, що мені треба було, щоб вилікувати мою хвору душу і хворе тіло. Я дуже вдячна Богу за все, що Він зробив для мене.

Спасибі Тобі, Мій Ісус!