Моббінг, який я пережила під час праці у банку, викликав трагічні наслідки і дуже сильно вплинув на моє життя. Після того, як я залишила фірму, я була вкрай виснажена фізично та психічно, і була не здатна а ні знову розпочати працювати, а ні нормально жити далі.

Наступні роки стали часом мого зцілення і звільнення від наслідків моббінгу в моєму житті. То були часи захворювань, страждань та багатьох труднощів: зіпсоване здоров’я, перервана кар’єра та професіональний розвиток, безробіття, величезні перешкоди та злигодні. Можна сказати, що у результаті були змарновані найліпші роки мого життя, які, нажаль, вже ніколи не повернуться знов.

Можете мене спитати: чи позостала у мене злість на моїх мобберів? Я відповідаю на це питання коротко: Ні, зараз я вже не відчуваю злість; я не відчуваю болі, а ні прикрості. Я не відчуваю навіть неприязні, відрази чи ненависті до моїх мобберів. Це стало можливим завдяки християнському слову «вибачаю». Прощення звільнило мене од негативних відчуттів, перед усім од відчуття ненависті до людей, які брали участь у моббінгу наді мною.

Як прощення прийшло у моє життя?

Процес мого одужання почався у той момент, коли я зрозуміла, що не можу далі жити, пригадуючи минулі події в праці. В моїх думках та перед моїми очами безперервно з’являлися найбільш тяжкі та болісні ситуації, які травмували мене та викликали ще більшу біль та тугу.

Тому я прийшла до висновку, що не можу без перерви думати про минуле. Раптом, я усвідомила, що увесь час несвідомо перебуваю  з моїми мобберами. Вони були зі мною щоденно, хоча ж я вже давно в загалі не спотикалася з ними. Я мимоволі думала о них так часто, що вони стали моїми невідступними товаришами. Вони були зі мною завжди і всюди: вдома, на прогулянці, у автобусі, підчас обіду і т.д.

***

Мені було все важче на душі. В решті решт мені здавалося, що я несу на своїх плечах величезний і нестерпно важкий тягар лиха, яке притиснуло мене до землі. Подібна важкість з’явилася і в районі шлунку. Дуже швидко я помітила, що все, що зі мною тоді трапилося, дуже негативно вплинуло на мій фізичний та психологічний стан.

Я прийшла до висновку, що, якщо я хочу повністю одужати, то повинна звільнитися від примари минулих подій та негативних спогадів. Тому я зо всієї сили почала шукати вихід з тієї страшної ситуації і питала себе, що я повинна робити. Я намагалася знайти відповідь на болісні питання, що стояли переді мною у Святому Письмі та у християнській літературі. З однієї з книжок я прочитала: «Без прощення немає зцілення». Тому головною проблемою для мене стало звільнення від злості на моїх мобберів, хоча ж мені і було дуже важко переконати себе і вибачити страту здоров’я та праці, а ще багато років прожитих у страху і стресі.

Шлях до зцілення душі

Одного разу я отримала від моєї подруги маленьку книжку під назвою «Молитва о прощення». Ця книжка була написана американськім священиком о. Робертом де Грандис, відомого у цілому світі своїми публікаціями та виступами на тему внутрішнього зцілення. Він проводить семінари заступницької молитви для лідерів харизматичних громад Католицької церкви, організовує молитовні спіткання на всіх континентах. Книга «Молитва о прощення» містить істотну інформацію по прощенню та внутрішньому зціленню. Для мене то був абсолютно новий духовний досвід, якого я ніколи не мала раніше.

Молитва о. Роберта де Грандіс охоплює найважливіші сфери нашого життя, які потребують прощення. Чоловік потребує зцілення у духовному, емоціональному, психічному і фізичному житті, а також в стосунках з іншими людьми. Всі ці сторони нашого життя стисло пов’язані поміж собою. Це означає, що фізичне та психічне зцілення ніколи не наступить без зцілення духа. Чому? Тому що причину багатьох  захворювань та коріння різних наших негараздів треба шукати у духовній сфері життя. Проблема прощення стосується нашого духовного існування, і тому не можна говорити о повному зціленні людини без акта прощення.

Читаючи книгу о. де Грандіс я дізналася, що наш власний гріх та гріхи людей, яких ми зустріли у нашому житті, є джерелом та причиною багатьох наших поранень. Ми рідко усвідомлюємо, як багато маємо ран, що з’явилися під час болісних подій та ситуацій у нашому житті. Всі ці неприємні події та ситуації ми найчастіше вміщуємо у нашій підсвідомості. Тому вона стає величезним складом всього того, що було і надалі є темним і тяжким у нашому минулому. Ці темні епізоди негативно впливають на наше здоров’я та самопочуття, а також на наше життя сьогодні та у майбутньому.

«Більшість поранень глибоко приховані у нашій підсвідомості і вони живуть своїм власним життям. Наша підсвідомість – це, як підводна невидима частина льодяної гори, величезна частина якої (4/5) прихована під водою, а ледве 1/5 видніється над поверхнею. Кожний недобрий, болісний досвід та всі поранення, що знаходяться у нашій підсвідомості  недоступні для нас, але вони «випливають» на поверхню у формі гніву, постійного дратування, відсутності задоволення життям, хронічної втоми, фізичних захворювань, та інше. Тому треба просити Бога, щоб Він допоміг нам витягнути  з нашої підсвідомості ці тяжкі події, і щоб ми змогли простити людей, що нас поранили. Завдяки цьому ми зможемо пережити внутрішнє зцілення.» – пояснює о. Роберт де Грандіс.

Я не переховую, що я трохи боялася «повернутися» до минулого, особливо до неприємних  та болісних подій. На щастя, я пригадала слова одного ксьондза, який сказав колись: «Подумай, чого ти хочеш: зцілення, чи тільки знеболювання рани. Якщо хочеш зцілення, ти повинна рахуватися з тим, що то це буде боліти. Щоб почати справжнє лікування треба доторкнутися до болісного місця і з початку очистити рану від того, що не дозволяє їй загоїтись. Головне – це знайти причину болісних поранень. В іншому випадку ми будемо лікувати наші рани поверхнево, зменшуючи біль і лише трохи облегшуючи страждання.»

Молитва прощення і повернення у минуле

Я читала молитву прощення наступні тридцять днів, але з початку не минулося без труднощів. Молитву треба читати щоденно, але я переставала вже після декількох днів. Лише з третього підходу я «витримала» до тридцятого дня молитви. Молитва прощення була незвичайною подорожжю до подій у минулому, починаючи з самого дитинства. Воно пригадало мені о різних людях, яких я зустріла у своєму житті.

Я вирішила дуже поважно віднестися до проблеми прощення. Тому я склала список, до якого я внесла імена всіх людей, що завдали мені образи. Потім я доповнила той список, вписавши до нього інших людей. До цієї групи я зарахувала тих, до кого я, хоча б трохи відчувала неприязнь  або злість, наприклад за байдужість, бездушність, зневаження, тих, що не допомогли у тяжкому становищі і т.д. Таким чином, список не обмежився тільки співробітниками банку, які стали безпосередньою причиною мого тяжкого становища.

Чим довше тривала молитва, тим більшим ставала кількість моїх кривдників. Коли я скінчила мою тридцяти денну молитву, до мого списку були внесені сотні людей, які так чи інакше поранили мене в минулому. Я молилася і просила Бога, щоб Він прийшов до мене з милістю прощення до всіх моїх кривдників.

Плоди молитви прощення

Вже через двадцять днів, як і писав о. Роберт де Грандіс, з’явилися перші плоди молитви. Зникла важкість, яку я до тих пір відчувала у плечах та в районі шлунку. Минула туга, горе, пригнічення та інші негативні відчуття, о яких я писала раніше. Повернулися радість та покій. Я помітила, що поліпшилися навіть мої стосунки з людьми, з якими раніше вони залишалися особливо напруженими. То були ознаки того, що Бог вислухав мою молитву і дарував мені радість прощення.

На підставі свого власного досвіду, я можу сказати, що прощення – це милість од Бога, тому що людина сама по собі не здатна самостійно вибачати. Прощення відбувається не тільки словом. Щоб простити ближнього не вистарчить сказати: «Я вибачаю», а в серці залишати незадоволення та злість. Це не прощення. Прощення – це акт доброї волі, який виникає в глибині душі та серця. Справжнє прощення – це значить простити кривдників просто від серця, з глибини душі. Тільки в серці виникає жага прощення. Ніхто не зможе простити, доки його душа того не захоче.

Молитва допомагає нам розкриватися для милості прощення. Старанна і ретельна молитва – це ключ до прощення і шлях до внутрішнього зцілення.

Якщо ми вибачаємо, ми відкриваємо Богові ворота до нашого серця. Таким чином, ми віддаємо Йому увесь наш смуток, біль та труднощі. Отже ми одночасно запрошуємо Бога, щоб він керував нашим життям та вилікував наше серце та душу.

Тому добре читати що дня молитву прощення і не гаючи часу оддавати Богові наша образи у контактах з людьми, яких ми зустрічаємо щодня.