Після того, як я звільнилася з фірми, я кілька місяців була без роботи. Заощадження швидко скінчилися і я весь час думала, що буде зі мною далі. Адже ж у мене було багато фінансових зобов’язань: комунальні платежі та житловий кредит. Дійшло до того, що я просила про допомогу у матері та позичала гроші у друзів та знайомих, щоб сплачувати кредити та борги. Тому мені було необхідно терміново знайти роботу. Але, нажаль, знайти роботу було нелегко, тому що тоді я була ще слаба і хвора.

Протягом кількох наступних місяців я шукала роботу, але всі мої зусилля були марні, не звертаючи уваги навіть на те, що я мала високий рівень професіональної кваліфікації, а моя автобіографія виглядала «привабливо». Працедавці запрошували мене на співбесіду, але вже після першої розмови я розуміла, що не отримаю цієї роботи.

Факт, що кожне моє інтерв’ю закінчувалося невдачею. У мене були тоді дуже слабкі нерви, і навіть сама думка про розмову з працедавцем дратувала і непокоїла мене. Під час співбесіди я завжди відчувала сильне нервове напруження, яке повністю мене паралізувало. Це не залежало від мене. Моя щелепа ставала тяжкою, я розмовляла нечітко і ледве вимовляла слова.

Я часто затиналася і у мене не було навіть сили, щоб продовжувати говорити. У таких випадках мені здавалося, що всі м’язи, що відповідають за мовлення, перестають працювати. Я відчувала себе безпорадною, безсилою і не була здатна абсолютно нічого зробити, щоб поліпшити моє вимовляння. Стан мого здоров’я відбивав у моїх працедавців бажання приймати мене на роботу, і тому більше вони зі мною не спілкувалися.

***

Час плинув дуже швидко, а у мене ще не було праці. Спочатку я намагалася знайти роботу у відділі кадрів або у відділі управління персоналом, відповідно до моєї професійної кваліфікації і досвіду праці. Але дуже швидко я зрозуміла, що у мене мало шансів повернутися до своєї професії з-за стану  свого здоров’я.

В решті решт я вирішила знайти будь-яку роботу, щоб принаймні мати засоби до існування. Моє матеріальне становище на той час виглядало трагічно; я не мала гроші навіть на їжу. Тому мені стало вже все одно, ким я буду працювати: менеджером, секретаркою чи прибиральницею. Єдине, що залишалося важливим для мене, була робота. Але, нажаль, нічого не виходило.

***

Під час хвороби та безробіття я багато молилася і прохала Бога, щоб він змінив цю ситуацію. Не зважаючи на те, що я не працювала тоді, але в той самий час, я ясно відчувала присутність Бога в моєму житті. Я постійно зустрічала людей, які допомагали мені у різний спосіб: матеріально, порадою або підтримували психічно. Не зважаючи на труднощі, я отримувала допомогу од Бога та людей завжди, коли то було дійсно потрібно. Багато сил та величезну допомогу я набирала з молитви та Слова Божого. Тому всупереч моєму безнадійному становищу, я не втрачала надію. В найбільш тяжкі моменти, коли мене з’їдала туга і охоплювали сумніви, я брала Святе Письмо і читала його так довго, доки знову не відчувала покій, радість та силу.

Одного разу я написала в своєму щоденнику: «Сьогодні у мене тільки чотири злотих (тоді то була вартість одного долара), а я відчуваю себе найщасливішою людиною на землі!»