Прийшов кінець серпня 2001 року. У стичні я втратила працю і з того часу постійно шукала нову роботу. Але, на жаль, все було даремно. Час плинув дуже швидко, а я все ще залишалася безробітною.

Одного разу, я отримала писемне повідомлення про сплату боргу, якого я тоді не в стані була сплатити, бо не мала грошей. Одночасно позикодавець проінформував мене, що це було його остатнє попередження і якщо я не заплачу протягом наступних семи днів, від передасть справу до суду.

Я почала молитися ще палкіше ніж доти. Окрім того, я читала Святе Письмо, фрагменти з Євангелія од Іоанна (21, 1-14) про появу Ісуса Христа на морі Тиверіадскому. Я тягнулася до Господа з відчаєм втопаючого, що хлопається за остатню соломину.

Така була моя молитва:

Ісус, твоє спіткання з учнями на морі Тиверіадскому, одразу після Твого воскресіння, говорить о безмежній, надзвичайній, винятковій любові Господа до людини. У моєму тяжкому життєвому становищі Твоє Слово запевнює мене, що ти оточуєш мене Своєю батьківською турботою. Щоденно я уявляю собі, що Ти, Ісус Христос, як у випадку з Євангелія од Іоанна, зупиняєшся коло мене і питаєш:

«- Дитина, чи маєш ти якусь їжу?»

«- Так, Господи, я ще маю» – відповідаю я. Або говорю:

«- Ще трохи залишилося, але скоро скінчиться»

А іншим разом я говорю: «- Все, у мене вже нічого немає»

Твоє питання постійно дивує мене. Ти хочеш не тільки вести діалог зі мною, але Ти хочеш, щоб я довірила Тобі і оддала Тобі всі свої потреби, тому що Ти, хороший Бог, хочеш задовольнити всі мої нужди. Ти переконуєш мене, що Ти турбуєшся про мене що секунди мого життя.

У фрагменті Євангелія од Іоанна, учні не звертаються до тебе за допомогою і не просять о вдалому лові. Вони мовчать, вони засмучені, втомлені. Це так зворушливо, що Ти робиш перший крок і приймаєш ініціативу на себе. Ти перший виходиш на зустріч з учнями, ще до того як вони починають молитися. Ти приходиш на допомогу з доброю порадою і говориш, що потрібно зробити. Справа у тому, що вони хотіли спочатку почути Твій голос, а потім відповісти Тобі так, як Ти того очікуєш. Їм достатньо почути Твій голос. Це така дрібниця: тільки почути твій голос…

Ісус, Ти знаєш, що нам потрібно, ще до того, як ми Тебе попросимо. Я сподіваюся, що Ти і мені покажеш, де я мушу «розставити сіті», щоб отримати «вдалий улов» та щоб я змогла нарешті вирішити моє тяжке становище. Я вірю що і тепер ти робиш так само, я за часів свого існування у людському тілі. Я сподіваюся, що і в моєму житті Ти можеш зробити диво, подібне до того, що побачили Твої учні на морі Тіверіадському.

Що ж, я чекатиму доки Ти не прийдеш зі своєю милістю. Допоможи мені почути Твій голос… Амінь.

***

Одного разу, наприкінці серпня, до мене приїхала моя знайома Ірена. Ми познайомилися, коли я працювала у фірмі одразу після мого приїзду до столиці. Вона була головним бухгалтером і багато разів мені помагала, коли я чогось потребувала.

­- Слухай, – сказала Ірена, –   я щойно зустрілася з моїм старим знайомим, який раніше був директором початкової школи і тільки-но вийшов на пенсію. Я запитала його, чи не шукає його школа, часом, вчительку англійської мови. Ти ж  знаєш англійську мову, і я подумала, що ти могла б вчити дітей у школі.

Я мовчки слухала, що говорить Ірена, а вона намагалася донести до мене плюси роботи у школі.

«Ти будеш мати постійну роботу, страхування та засоби до існування. Мій знайомий дав мені номер телефону нового директора школи, і я вже задзвонила до неї. Вона дійсно дуже терміново шукає вчителя англійської мови. Це номер її телефону, – Ірена достала з сумочки маленький листочок паперу і дала мені. – Пані директор просила задзвонити до неї завтра після обіду»

Після того як ми попрощалися, я думала про те, що сказала мені Ірена. Вона була права, хоча ж раніше мені навіть у голову не приходило працювати вчителькою.

«-Я повинна терміново почати працювати! В решті решт треба щось робити…» – сказала я собі.

***

Наступного дня я задзвонила за номером телефону, який дала мені Ірена. Директор школи запропонувала мені зустрітися того ж дня. То була симпатична, доброзичлива жінка, готова одразу прийняти мене до роботи. Але для цього треба було ще отримати згоду від управління шкільного округу, щоб я могла стати вчителькою. Але пані директор сказала мені, що у цьому не буде жодної перешкоди. Коли ми зустрілися знову за кілька днів, вона безсило розвела руками:

«-Нажаль, управління не дало своєї згоди на прийняття вас до роботи, тому що ви не маєте педагогічної освіти.»

Після цієї розмови я пішла одразу до Ірени, яка жила навпроти школи.

– Це жахливо! –  вона мені глибоко співчувала, – стільки часу шукати праці і знову нічого. Я мала надію, що у цій школі тобі нарешті вдасться знайти роботу.

– Не переймайся. Я вірю, що Бог знає, що треба робити. Адже він може все і я впевнена, Він дасть мені невдовзі якусь працю.

– В такому разі, я тобі того бажаю.

Таким чином, моя чергова спроба знайти працю скінчилася невдачею.

***

«-Боже мій, що Ти хотів сказати мені тією подією?» – ще того ж дня запитала я Господа у молитві.

Невдовзі до мене прийшла думка:

«Якщо я не можу працювати з дітьми у школі, то може я могла би зорганізувати платні курси іноземної мови для дітей?»

Я одразу задзвонила до пані директора і запропонувала їй це. Виявилося, що немає жодних перешкод для того, щоб зорганізувати у тій школі платні мовні курси. Пані директор охоче запропонувала мені свою допомогу. У неї було кілька цікавих ідей, які сталися мені в нагоді. Вже за кілька днів, у понеділок 3 вересня починався навчальний рік і то була прекрасна можливість щоб зустрітися з батьками і запропонувати їм навчання англійської та німецької мови.

***

«Я буду щаслива, якщо до моєї групи запишуться хоча б кілька учнів», – зітхнула я тоді, дивлячись на величезний натовп дітей та батьків у шкільному коридорі.

Того дня, перед усім я надала інформацію о курсах усім зацікавленим батькам. Наступного дня я записала 10 дітей, а 5 вересня у моєму списку було вже 25 прізвищ. Протягом наступних днів прийшли нові учні, і таким чином я записала більше шістдесяти  (60!) дітей, охочих до науки англійської мови.

Можна сказати, що я «упіймала до своїх сітей» понад шістдесят «риб».  То були перші клієнти моєї фірми, яку я вирішила тоді зорганізувати.

О інших подіях, пов’язаних з цією історією я пишу у оповіданні «Сім днів».