20. «Зрушити Небо і Землю» або о силі молитви

Ця історія розповідає про те, як я «боролася» за свою квартиру з житловим кооперативом та з розпорядником майна неспроможного боржника.

***

У 1999 я вирішила купити нову квартиру. Я працювала у банку, у мене була висока заробітна платня, і тому була можливість взяти кредит на житло. Я хотіла придбати квартиру на первинному ринку нерухомості, і мене цікавила квартира на етапі її будови. Тому, с початку я зібрала як можна більше даних о фірмах-забудовниках, щоб не потрапити у халепу.

Мені здавалося, що це надійний кооператив.

В решті решт, я знайшла житлово-будівельний кооператив, що будував новий мікрорайон у Варшаві. Вся зібрана інформація о тому кооперативі і його будівельному підприємстві мене задовольнила. Згідно з документами (дозвіл на будівництво, проектна документація, статут фірми, різні свідоцтва і т.д.) фірма виглядала, як солідне і поважне підприємство. Мені здавалося, що у цієї компанії все у повному порядку як з фінансуванням, так і з керівництвом. Саме тому я вирішила підписати з цим кооперативом договір про купівлю-продаж квартири.

Невдовзі я отримала у банку житловий та споживчий кредити і одразу вплатила кооперативові повний грошовий внесок. Як тільки мікрорайон був вже частково збудований і мій будинок було здано в експлуатацію, я одразу вселилася до своєї нової квартири. Це сталося на при кінці квітня 2001 року.

Початок проблем

Але, на жаль, я не стала законним власником квартири. Чому? Виявилося, що після підписання умови зі мною, кооператив потрапив у 1999-2001 роках у скрутне становище через невдалу фінансово-господарську діяльність. Правління кооперативу взяло у то         й час в двох банках величезні іпотечні кредити. За умов банківських договорів, жоден з мешканців нашого мікрорайону не міг стати законним власником своєї квартири, доки кооператив повністю не сплатить обидва кредити.

Але кооперативу не вистачало грошів, щоб продовжувати будівництво і одночасно сплачувати кредити банку. В решті решт, дійшло до того, що кооператив потрапив у дуже скрутне фінансове становище і вже не був спроможний сплачувати а ні кредитів, а ні інших своїх фінансових зобов’язань та платежів. Таким чином фірма збанкротувала.

Чи можна стати власником? Жодних проблем, але за умови…

За кілька місяців до банкрутства всі мешканці нашого мікрорайону отримали од керівництва кооперативу інформацію, що для нас з’явилася можливість стати власником наших квартир. Але була «тільки» одна умова: кожний мешканець повинен сплатити банку частину боргів кооперативу. Лише після такої сплати мешканець міг підписати нотаріальний договір. В моєму випадку це було більше 30.000 злотих (тоді коло $10.000).

Нажаль, я не могла сплатити такої суми. У січню 2001 року я втратила працю, потім я була кілька місяців безробітною і у мене з’явилися величезні борги. Що правда, у вересні 2001 року я заснувала свою власну фірму, але, на жаль, вона розвивалася дуже і дуже повільно. З  однієї сторони я була ще дуже хвора і не здатна до активної діяльності, а з іншого боку, все, що я заробляла йшло на сплату моїх поточних зобов’язань та прострочених платежів. Тому мені не вистарчало грошей, щоб сплатити кооперативу потрібну суму. Отже, на той час для мене не було жодної можливості стати законним власником свого мешкання.

2004 рок – банкрутство кооперативу

Восени 2004 року суд визнав нездатність кооперативу у повному об’ємі задовольнити вимоги позикодавців і наголосив про його неспроможність. Одночасно суд визначив розпорядника майна до управління справами банкруту.

На момент оголошення судом про банкрутство, всі рішення кооперативу втратили законну силу, у тому числі підписані договори купівлі-продажі. Таким чином мій договір, підписаний у 1999 року став теж не дійсним, а житловий кооператив-банкрут виявився законним власником моєї кватири. З тієї причини я могла втратити і своє мешкання і свій внесок, що я заплатила кооперативу.  Згідно з дійсним законодавством, розпорядник майна міг спродати мою квартиру без моєї згоди і виселити мене за рішенням суду, не повертаючи грошей, що я сплатила.

Отож, так почалися важкі часи у моєму житті. Було страшно втратити і квартиру і сплачені гроші, з’явився страх перед неясним майбутнім.

На при кінці 2007 …

Тільки на при кінці 2007 року з’явилася можливість розв’язати проблеми з моєю квартирою. Якось розпорядник майна кооперативу викликав мене, та інших мешканців, що, як і я, не були власниками своїх квартир. Під час спіткання розпорядник поінформував нас про можливість підписання нотаріального договору. Це означало, що ми зможемо стати власниками. Але, на жаль, знову (як і три роки тому) була «тільки» одна умова: треба заплатити гроші і як можна скоріше! Розпорядник дав нам три місяці на збирання відповідної суми. У моєму випадку мова йшла на цей раз вже о більшій сумі в 56.000 злотих (у той час коло 18.000 доларів). Тільки на таких умовах розпорядник був готовий підписати зі мною нотаріальний договір, і тільки таким чином я могла стати законним власником своєї квартири.

Січень 2008 року

Три місяці пройшли душе швидко, а я все ще не зібрала потрібної суми . Банки постійно відмовляли мені у кредиті. Я не могла отримати навіть найдоступнішу позику банку. Чому? Причиною тому була моя погана кредитова історія. Я була у так званому «чорному списку» позичальників в Бюро Інформації за Кредитами (БІК). Раніше я вже писала, що брала житловий та споживчий кредити, як я стратила працю у банку і кілька місяців залишалася безробітною. Я була не в змозі сплачувати мої кредиторські заборгованості. Я постійно затримувала платежі, тому з’явилися зволікання зі сплатою в цілому. Це й спричинило внесення мене до «чорного списку» БІКу.

Отже, я не могла сплатити кооперативу потрібної суми, в призначений час. Тому його нове керівництво систематично викликало мене до себе з запитанням, чи я вже маю потрібну суму. Майже кожного разу новий розпорядник погрожував мені примусовим виселенням з мешкання за рішенням суду.

На при кінці січня розпорядник знову викликав мене до себе. Цього разу у розмові приймав участь юрисконсульт кооперативу. Вони затвердили для мене остаточний термін сплати внеску до 28 лютого. Також вони попередили, що в разі несплати боргу, по закінченню цього терміну, я отримаю судове рішення про примусове виселення з мешкання.

-Якщо ви не сплатите  гроші до кінця лютого, ми висилимо вас на початку березня, – поінформував мене юрист.

Я, власне, навіть не знала де мені взяти такі великі гроші. З людської точки зору моє становище було абсолютно безвихідним, безнадійним та безпорадним. Але не дивлячись на це, я постійно сподівалася на краще та вірила, що невдовзі знайду якийсь вихід з цієї тяжкої ситуації.

Я вирішила «зрушити Небо і Землю»

Отже, я вирішила «зрушити Небо і Землю». Вже на початку 2008 року я просила багатьох людей про сильну молитву до Бога. То були сотні світських та духовних осіб у Польщі та за кордоном у Франції, Італії, Норвегії, Ірландії, Ісландії, Голландії та Германії. У лютому я просила про заступницьку молитву групу Оновлення у Святому Дусі у Католицькій Церкві. З тих пір вони молилися Господу Богу про його допомогу і щасливе розв’язання мого становища та моїх проблем. Я і сама постійно молилася разом з моєю мамою за успішний вихід з тяжкої ситуації.

Невдовзі я помітила перші плоди цієї палкої молитви. Лютий пройшов дуже швидко і , хиба, спокійно. Кооператив припинив мене переслідувати та регулярно викликати до офісу. І хоча ж я не сплатила потрібну суму грошей, я не отримала рішення суду про примусове виселення. На початку травня я звернулася до суду з проханням, де просила про відстрочення платежу. Невдовзі я зустрілася з суддею, який дав мені свою згоду на сплату грошей до кінця вересня.

Березень та квітень також промайнули непомітно, але у мене так і не з’явилася потрібна кількість грошей, і я навіть не знала, звідки її взяти. У травні я знову просила багатьох людей молитися за мене.

Анна

На при кінці травня я випадково познайомилася з Анною, сусідкою моєї подруги. Анна вже багато років працювала у банківській справі і дуже добре знала ринок банківських послуг. Коли я познайомилася з нею, вона займала високу позицію в одному з банків. Анна вирішила допомогти мені та знайти банк, який, дивлячись на моє фінансове становище (два кредити до спати) і мою погану кредитну репутацію, надав би мені нового кредиту.

За кілька днів Анна задзвонила мені і сказала, що знайшла банк, який може надати мені позику. На початку липня я зібрала всі необхідні документи та передала їх до банку.

Вересень 2008 року

Час промайнув дуже швидко і надійшов вересень. Нажаль, на той час я не дочекалася позитивної відповіді з банку. На початку вересня я дізналася, що юрисконсульт банку затримав рішення про надання позики для мене. В документах кооперативу, в земельно-кадастровій книзі він знайшов якийсь запис, що викликав у нього сумніви, і тому він не давав своєї згоди про надання кредиту. Інші співпрацівники того банку намагалися його переконати, але з цього нічого не вийшло. Крім того, з’явилася ще одна проблема: я повинна була повністю сплатити один з моїх кредитів (споживчий кредит) і як можна скоріше отримати довідку про вилучення мого назвиська з «чорного списку» позичальників в Бюро Інформації за Кредитами.

І що робити? Звичайно, залишилося тільки молитися… На початку вересня я знову просила про заступницьку молитву молитовну групу Оновлення у Святому Дусі. Ми молилися, щоб юрист банку змінив своє рішення, і щоб я зібрала необхідні кошти до сплати одного з кредитів.

Два або три дні після цієї молитви я отримала інформацію з банку, що юрисконсульт змінив своє рішення! Йому були надані переконливі, законі аргументи і тому, цього разу він без перешкод дав свою згоду на моє кредитування. Ще у вересні мені вдалося протягом двох днів зібрати необхідну суму грошей та повністю сплатити споживчий кредит, який я сплачувала увесь цей час. Мій колишній позикодавець одразу ж звернувся до БІКу з заявою про моє вилучення з «чорного списку» позичальників.

Жовтень 2008 року

Отже, мені здавалося, що нарешті я вже на шляху до того, щоб сплатити необхідну суму грошів на банківський рахунок кооперативу. Нажаль, з початком жовтня розпочалася світова фінансово-економічна криза. Більшість банків вирішило тоді обмежити, або повністю затримати іпотечне кредитування, аж до скасування.

На початку жовтня мені задзвонила Анна і сказала, на фінансовому ринку дуже скрутна ситуація, тому «мій банк» заморозив надання кредитів. Але вона пообіцяла мені, що вона розвідає в банку, в якому працювала, про можливість надання мені кредиту. Але вона попередила, що це може бути дуже трудно, тому що її банк надає тільки дуже великі кредити і тільки заможним клієнтам.

***

Я думала, що мені робити далі… І як звичайно, у голову мені прийшла тільки одна думка: і цього разу я повинна просити багатьох людей про заступницьку молитву! Отже, дев’ятого жовтня я знову пішла молитися з молитовною групою Оновлення у Святому Дусі.

Наступного дня, 10 жовтня, мені задзвонила Анна з інформацією, що вона особисто зустрілася з головою правління банку і отримала його згоду про надання мені кредиту. За десять днів я підписала кредитний договір з банком. Банк прийняв рішення о перерахування фінансових засобів на рахунок кооперативу після отримання від мене підписаного нотаріального акту.

Того ж дня я зустрілася з розпорядником майна кооперативу, щоб домовитись про дату підписання нотаріального акту. Але і цього разу на мене чекав неприємний сюрприз!

Розпорядник прочитав мій договір з банком і сказав, що деякі записи не викликають у нього довіри, і що він не підпише нотаріального акту, доки банк не змінить своєї умови. Крім того, він категорично вимагав спіткання з дирекцією банку. Але банк не хотів а ні змінювати договір, а ні спотикатися з розпорядником, тому що, як сказали мені у банку, кооператив не є стороною мого кредитного договору. У відповідь,  розпорядник майна кооперативу ще раз повторив, що він не підпише зі мною жодного нотаріального акту.

І цього разу я поросила про заступницьку молитву у молитовної групи Оновлення у Святому Дусі в Католицькій Церкві, щоб вдало закінчити цю справу. За кілька днів після молитви банк погодився на спіткання з розпорядником кооперативу. Під час розмови, де я теж була присутня, директор банку виставив таку пропозицію, яку розпорядник охоче підтримав.

26 листопада 2008 року

В решті решт, нотаріальний акт був підписаний 26 листопада у філії банку. Крім мене, розпорядника майна кооперативу і нотаріуса, у підписанні приймав участь також співробітник банку. Це було коло 9.30. Коло 11.00 години мене поінформували, що банк вже перерахував гроші на рахунок кооперативу.

Таким чином я стала законним власником своєї квартири. Всі перешкоди, що знаходилися на шляху до щасливого завершення цієї справи,  були усунуті. Це стало можливим завдяки молитві Богові – величезній молитві багатьох людей у моїй країні та за кордоном.

Так, і це була дійсно могутня молитва, здатна зрушити Небо і Землю!