Вервиця до Божого Милосердя

„Напиши це для засмучених душ: коли душа побачить і пізнає тяжкість своїх гріхів, коли перед очима її душі відкриється уся безодня нікчемності, в якій вона потонула, хай не впадає у розпач, але з вірою хай впаде в обійми Мого милосердя, як дитина в обійми коханої матері. Ці душі першими мають право на Моє милостиве Серце, вони першими мають право на Моє милосердя. Скажи, що жодна душа, яка взивала до Мого милосердя, не розчарувалася ані не зазнала сорому.” (Щоденник, 1541)
„О людські душі, де сховаєтеся у день Божого гніву? Прибігайте до джерела Божого милосердя. О, як багато бачу душ, бачу – прославили Боже милосердя і співатимуть пісню хвали вічно.” (Щоденник 848)

13 вересня 1935 року сестра Фаустина записала у своєму „Щоденнику”:

„Увечері, коли я була у своїй келії, я побачила Ангела, виконавця Божого гніву. Він був у ясних шатах, обличчя його сяяло, його ноги стояли на хмарі, з хмари громи і блискавки проходили через його руки і тільки тоді торкалися землі. Коли я побачила цей знак Божого гніву, який повинен був впасти на землю, точніше, на певне місце, якого з вагомих причин не можу назвати, я почала просити Ангела почекати кілька хвилин, а світ спокутуватиме. Однак моє прохання проти Божого гніву було нічим. У ту ж мить я побачила Пресвяту Трійцю. Велич Його Маєстату пройняла мене до глибини і я не сміла повторити своє благання. У ту ж саму хвилину я відчула у своїй душі силу Ісусової ласки, яка мешкає у моїй душі; коли я усвідомила цю ласку, у ту ж саму мить мною заволоділа Божа Столиця. О, яким великим є наш Господь і Бог і незбагненною є Його святість. Не буду навіть пробувати описати цю велич, бо незабаром усі ми побачимо, яким Він є. Я почала благати Бога за світ словами, які я чула всередині. Коли я так молилася, я побачила безсилля Ангела, він не міг виконати справедливого покарання за гріхи, яке було цілком заслуженим. З такою внутрішньою силою, як у цей час, я ще ніколи не молилася. Я благала Бога наступними словами: Предвічний Отче, жертвую Тобі Тіло і Кров, Душу і Божество найдорожчого Сина Твого, і нашого Господа Ісуса Христа, для ублагання за наші гріхи і гріхи цілого світу.” (Щоденник, 474-475)

Наступного ранку, коли сестра Фаустина увійшла до каплиці, вона внутрішньо почула слова:

„Скільки разів увійдеш до каплиці, відразу відмов ту молитву, якої Я навчив тебе вчора. Коли я відмовила цю молитву, я почула в душі такі слова: Ця молитва приборкує Мій гнів, відмовлятимеш її протягом дев’яти днів на звичайній частині вервиці таким чином: спочатку відмовиш по одному разу молитву “Отче наш”, “Радуйся Маріє [Богородице Діво]”, “Вірую”, далі на частині, де відмовляється “Отче наш”, говоритимеш наступні слова: Отче Предвічний, жертвую Тобі Тіло і Кров, Душу і Божество найдорожчого Сина Твого, а нашого Господа Ісуса Христа, для перепрошення за наші гріхи і гріхи цілого світу; на частині, де відмовляється “Радуйся Маріє [Богородице Діво]”, відмовлятимеш наступні слова: Задля болючих Його терпінь май Милосердя над нами і над цілим світом. На закінчення тричі відмовиш такі слова: Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний – змилуйся над нами і над цілим світом.” (Щоденник, 476)

Обітниці Господа Нашого Ісуса Христа

„Дочко Моя, заохочуй душі до відмовляння цієї вервиці, яку я тобі дав.
За відмовляння цієї вервиці Мені подобається дати все, про що Мене проситимуть.
Коли будуть її відмовляти затяті грішники, наповню їх душі спокоєм, а година їх смерті буде щаслива.
Напиши це для засмучених душ: коли душа побачить і пізнає тяжкість своїх гріхів, коли перед очима її душі відкриється уся безодня нікчемності, в якій вона потонула, хай не впадає у розпач, але з вірою хай впаде в обійми Мого милосердя, як дитина в обійми коханої матері. Ці душі першими мають право на Моє милостиве Серце, вони першими мають право на Моє милосердя. Скажи, що жодна душа, яка взивала до Мого милосердя, не розчарувалася ані не зазнала сорому.
Мені особливо подобається душа, яка довірилася Моїй доброті.
Напиши, коли відмовлятимуть ту вервицю біля вмираючих, Я стану між Отцем і вмираючою душею не як справедливий Суддя, але як милосердний Спаситель. (Щоденник, 1541)
„Душі, які відмовлятимуть ту вервицю, Моє милосердя огорне їх в житті, а особливо в годину смерті.” (Щоденник, 754)

Господь Ісус також сказав сестрі Фаустині:

„Неустанно відмовляй ту вервицю, якої Я тебе навчив. Кожен, хто відмовлятиме її, удостоїться великого милосердя в годину смерті. Священики подаватимуть [її] грішникам як останню надію; навіть найзапекліший грішник, тільки раз відмовивши цю вервицю, удостоїться ласки з Мого нескінченного милосердя. Прагну, щоб увесь світ пізнав Моє милосердя; незбагненні ласки прагну наділити душам, які вірять у Моє милосердя.”(Щоденник, 687)
Я бороню кожну душу у годину її смерті, як свою славу, якщо вона відмовлятиме ту вервицю, або якщо при вмираючому інші відмовлять – доступляться такого самого відпусту. Коли при вмираючому відмовляють ту вервицю, вгамовується Божий гнів, а незглибиме милосердя огортає душу і зворушуються нутрощі Мого Милосердя заради Страсної Муки Мого Сина. (Щоденник, 811)

B іншому місці Cестра Фаустина записала:

„Сьогодні мене розбудила велика буря , вітер шаленів і дощ [лив], ніби хмара обірвалася, щохвилини били громи. Я почала молитися, щоб буря не завдала ніякої шкоди; раптом почула такі слова: Відмов ту вервицю, якої Я тебе навчив, і буря перестане. – Я відразу почала відмовляти ту вервичку і ще її не скінчила, а буря раптом стихла і я почула слова: за її допомогою випросиш все, якщо те, чого просиш, відповідатиме Моїй волі.” (Щоденник, 1731)
„Господь сказав мені, щоб ту вервицю відмовляти протягом дев’яти днів перед святом Милосердя. Розпочати треба у Велику П’ятницю. У цій дев’ятниці уділю людям всіляких ласк.” (Щоденник, 796)

Cестра Фаустина також записала у своєму „Щоденнику”:

„Уночі я раптово прокинулася і пізнала, що якась душа просить мене помолитися за неї і що їй дуже потрібна молитва. Коротко, але від усієї душі я просила в Господа ласки для неї.
На другий день десь по дванадцятій, увійшовши в залу, я побачила особу, яка вмирала, і дізналася, що агонія почалася вночі. Вияснилося, що це було тоді, коли мене просили помолитися. Раптом я почула в душі голос: Відмов ту вервицю, яку Я тебе навчив. Я побігла по вервицю, вклякла біля вмираючої і почала палко відмовляти ту вервицю. Раптом вмираюча розплющила очі і подивилася на мене, і я ще не змовила вервиці до кінця, а вона вже померла з дивним спокоєм. Я гаряче просила Господа, щоб Він сповнив обітницю, яку дав мені щодо тієї вервиці. Господь дав мені пізнати, що ця душа отримала ту ласку, яку Господь обіцяв мені. Ця душа була першою серед тих, хто зазнав Господньої обітниці. Я відчувала, як сила милосердя огортає цю душу.
Повернувшись до своєї кімнати, я почула такі слова: Я бороню кожну душу у годину її смерті, як свою славу, якщо вона відмовлятиме ту вервицю, або якщо при вмираючому інші відмовлять – доступляться такого самого відпусту. Коли при вмираючому відмовляють ту вервицю, вгамовується Божий гнів, а незглибиме милосердя огортає душу і зворушуються нутрощі Мого Милосердя заради Страсної Муки Мого Сина.
О, якщо б усі пізнали, яким великим є Господнє милосердя і як дуже усі ми потребуємо того милосердя, а особливо у ту вирішальну годину. (Щоденник 809-811)

***

„На покуту дав мені Отець відмовити вервицю, якої навчив мене Ісус. Під час відмовляння цієї вервиці я почула голос:
О, якими великими ласками Я наділю душі, які відмовлятимуть цю вервицю; глибини Мого милосердя хвилюються для тих, хто відмовляє цю вервицю.
Запиши ці слова, дочко Моя, говори світові про Моє милосердя, хай усе людство пізнає Моє незглибиме милосердя. Це знак на останні часи, після нього прийде справедливий день. Поки ще є час, хай прибігають до джерела Мого милосердя, хай користають з Крові і Води, які для них випливли.
– О людські душі, де сховаєтеся у день Божого гніву? Прибігайте до джерела Божого милосердя. О, як багато бачу душ, бачу – прославили Боже милосердя і співатимуть пісню хвали вічно (Щоденник 848)

Господь Ісус сказав сестрі Фаустині:

„Через відмовляння цієї вервиці, наближаєш людство до Мене.” (Щоденник, 929)

Умови доброї молитви: довіра до Господа Бога, діла милосердя

„Будьте милосердні як і Отець ваш Милосердний.” (Лк. 6, 36)

„Суть культу Божого милосердя полягає у християнській довірі до Господа Бога і діяльній любові до ближніх. Господь Ісус вимагає “довір’я від усіх створінь” (Щоденник, 1059) і здійснення вчинків милосердя: дією, словом або молитвою. „Милосердя ти повинна виявляти завжди і всюди до ближніх, не можеш від цього ні усунутися, ні відмовитися, ні оправдатися.” (Щоденник, 742)Христос прагне, щоб Його шанувальники виконали протягом дня хоча б один акт любові ближнього (…) Поширення культу Божого Милосердя вимагає не багатомовності, а насамперед християнської віри, довір’я Богові й прагнення до того, щоб ставати щораз більш милосердним. Прикладом такого апостольського служіння протягом усього свого життя була св. Фаустина Ковальська.” (www.pallotti.org.ua/oficial_prayer)

Крове і Водо, що витекли із Серця Ісусового, як струмінь милосердя для нас! Я довіряю Вам!

Вервиця (Коронка) до Божого Милосердя

Молитва відмовляється на звичайному розарії таким чином:

Знак хреста: В ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Амінь

Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє, нехай прийде царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні і прости нам гріхи наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим. І не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.

Радуйся, Маріє, благодаті повна, Господь з Тобою! Благословенна Ти між жінками і благословенний плід лона Твого, Ісус. Свята Маріє, Мати Божа, молись за нас , грішних, нині і в годину смерті нашої. Амінь.

Вірую в Бога, Отця Вседержителя, Творця неба і землі, і в Ісуса Христа, Його Єдиного Сина, Господа нашого, що був зачатий від Духа Святого і народився від Діви Марії, що страждав за Понтія Пилата, був розп’ятий, і помер, і був похований, і зійшов у відхлань. Третього дня воскрес із мертвих, вознісся на небеса і сидить праворуч Бога Отця, Вседержителя, звідки прийде судити мертвих і живих. Вірую в Духа Святого, святу вселенську Церкву, сопричастя Святих, відпущення гріхів, воскресіння плоті, вічне життя. Амінь.

На великих зернятках (1 раз):

Передвічний Отче! Жертвую Тобі Тіло й Кров, Душу й Божество улюбленого Твого Сина, Господа нашого Ісуса Христа, на ублагання за гріхи наші та всього світу.

На малих зернятках (10 разів):

Заради Його тяжких страждань будь милосердний до нас та всього світу.

Закінчення:

Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Безсмертний! Помилуй нас та весь світ (3 рази).

Знак хреста: В ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Амінь

Джерело: https://www.ofm.org.ua/library/koronka-do-bozhoho-myloserdya.html